vitaliyke

Записки ненаціоналістичного галичанина

дещо жартома


vitaliyke

[sticky post]Чти отца твоего и матерь твою, да благо ти будет и да долголетен будеши на земли

2013-04-14 20-08-08_0112
1956 год2013-04-14 20-11-25_0113

vitaliyke

CПОВІДЬ РАГУЛЯ

Оригинал взят у vitaliyke в CПОВІДЬ РАГУЛЯ


Я перестав любити місто як раніше.

В студентські роки любив безпричинно блукати вуличками центру , минати арки прохідних дворів, сидіти на лавочці вдаючи, що чекаю важливої зустрічі.

Місто видавалось витонченим, загадковим, недоступним.


Read more...Collapse )

vitaliyke

Зміни на краще.


Що є то є.  

Мене в селі рахують москалем.

Це не так, але в Галичині ти або українець або москаль.

Є правда ще жиди.

Але вони всі десь пощезали.

Не то щоб зовсім повимирали, а просто не зустрічаються на вулиці.

Їхні фамілії не згадуються в пресі , вони не дають інтерв'ю на ТБ і радіо,

їх не зустрінеш у владних коридорах.

Вони переважно успішні бізнесмени і стали жити трохи  в іншому вимірі

чим звичайні люди.

Вимерли традиційні жиди юристи та лікарі.

Я не хочу сказати, що ви не знайдете в місті шанованого адвоката на призвіще Гац, але будьте стовідсотково впевнені він має ще ресторан, готель, спортивно-тренажерний зал і таке інше.

Мати справу з жидом-юристом назвичайно важко.

Справа в тім , що не можливо вникнути в його пояснення, неможливо зосередитись на нюансах справи бо вас терзає одна нав'язлива думка:

- а нащо, пане Гац,  вам треба оте адвокатство?

За совітів було інакше.

Жид був зубним лікарем, мав авто і файну хату. Про його хатній інтер'єр люди говорили пошепки. Не можливо було за радянських часів, з легкістю надзвичайною, розповідати про мебельні гарнітури, килими та кришталеві вази.

Жида поважали. 

До його кабінету завжди була кількагодинна черга.

Якщо вам стояння в черзі видається нудним то ви дуже помиляєтесь.

Саме в тій черзі зуб перестає боліти бо ви взнаєте , що чоловік перший у

черзі  є родичем того самого провідника який збагатився вбивством

єврейської сім'ї при переході кордону.

Було то як німці пришли.

Ви вже здогадалися чий родич лікар?

Тут не те що зуб боліти перестане;  тут язва шлунку загоїться.

Хоча, жид людина доволі мстива, чоловіка того він не зарізав.

Навпаки. Гарно полікував і гроші малі взяв.

Разова помста тільки галичанина влаштує.

Жид мстив постійно.

День і ніч.

Він мстив самим своїм існуванням.

Найбільше дошкуляла його українська фамілія по жінці.

Він тепер був не Гофман, а приміром Юречко чи Котурбаш.

Він не їздив на роботу в авто хоча і міг. Його авто ніколи не стояло в гаражі хоча він був. Він на роботу не ходив ,а слідував.

Такої ходи я не бачив навіть у французьких та італійських  фільмах,  що демонструвалися в нашому кінотеатрі.

На ньому були світлі туфлі.

Світле взуття для галицького села взагалі дивина.

Річ непрактична по причині , що недоступна.

Тобто по великому блату за великі гроші можна було купити, але ж куди в тих мештах підеш? За світлими туфлями слідували темніші,  кольору хмарного неба, ідеально випрасовані сподні  підтримувані коричневим ременем з широкою пряжкою . Темно коричнева сорочка з накладними кишенями довершувала його вбрання. Сорочка була розщеплена на один-два верхні гудзики, що давало змогу бачити дуже тонкий золотий ланцюжок. В довершення до всього він носив позолочені окуляри тонкої оправи.

Можливо такий вигляд не шокував відвідувача львівського іподрому, але в селі це було щось.

Про його зимову дублянку я не напишу ні слова бо це вище моїх сил.

А як він говорив! То була пісня.

Виключно літературна мова без натяку на акцент. Спілкуватися з ним було важко бо хотілося мовчати. Встидно було вживати місцеві гій або шьо.

Все це було важко. З одного боку він радянська людина як і ви, а з другого він абсолютно для вас недоступний.

Тепер значно легше.

Жид  просто богач і його можна ненавидіти на законних підставах.





vitaliyke

Куревство пропогандиське.

Сьогодні на роботі шеф заставляв мене слухати Таня Монтян.
Почалось все як звичайно, сидимо працюємо, ніхто нікого не чіпає, атмосфера благосна.

- Євгенович! Ти знаєш таку Монтян?
-Ну?
-Чого вона не сидить? То ж ворог, її треба вбити, взагалі то.
-Мало вам Бузини?
-При чім тут Бузина! Ти чув, що говорить та дура?
-Говорить треба кастрюлеголових повісити на Майдані. І шо?
- (нецензурна лайка) Вона каже, що західняки всі дебіли.
- Неправда, вона такого не казала.
-Казала!
- Я не чув. Не вірю, що вона виділяла серед дибілів саме західняків.
- Я зараз найду відео!
-Шукай.
- Найшов! "Адвокат Монтян говорила о необходимості..."
-Ей! Стоп! Вона говорить української, а ти цитуєш якийсь лівий сайт. Знову "Цензор" включив?
Пройшло хвилин 10.
- Бля, нема. Ну я потом найду і тобі покажу. Чого та сука проти українського народу і ніхто їй нічого не робить?
-Так як вона думає більша половина українського народу і шо?
-Та яка половина, що ти таке говориш! Вона казала що на Донбасі немає російських військ.
- Про це говорять кождий день українські канали новин." Бойовики обстріляли, російські найманці гатили, терористи лупили" Про російсько-терористичні банди чув, а про регулярну армію не чув.
-То може там "Гради" не з Росії завезені?
- (нецензурна лайка) Ми цю тему тисячу раз обговорювали, все закінчиться сваркою. Давай про щось друге мене спитай.
- Слухай! А шо там в Алеппо?
-(нецензурна лайка) А шо там у вашому селі? Якому хєру не йметься? Якого пса вас раптом Алеппо стривожило?
- Ну, там все так трагічно.
-(нецензурна лайка, триповерхова) А на вашому українському Донбасі все так комічно - капець.
Помовчали.
-Ти кави не хочеш?
-Хочу.
Каву зі мною пила молода приємна людина, з непоганим почуттям гумору. Я дивився на нього і думав про ... Бутусова.
Згадались слова з кінофільму "Іван Васильович міняє професію"
- "Повинен смерти..."

vitaliyke

Шлях українства.



Свіжий дух, новий шлях, юний РУХ...
Дайте правди і більше свободи!
Комунізм і колгосп не для нас!
Адже ми козаки від природи!
                             ***
Жовто-синій  наблизився час,
До Москви не підем на поклон,
Вже Бандера в пошані у нас,
Вже минувся радянський полон.
                               ***
Європейськ
а фама в руках,
Ще ривок, ще Майдан, ще реформа!
Ми пройдем особливий шлях,
Вчасно зрадити брата
- норма.
                              ***
Вороги зле скрегочуть зубами,
Нових друзів невидима рать,
Нова гордість блука головами,
Не проси, не вклонися, не зрадь.
                       ***           

Вже червоне із чорним цвіте,
На криваво-новій вишиванці,
А свобода не йде і не йде,
Заважають донецькі  засранці.
                               ***
Ще не вмерла? А де ж та я сила?
Де рої що ідуть   пліч-о-пліч?

І вселенські, благі поривання,
Сповиває реальності ніч.
                           ***
За далеким омріяним раєм,
Ми до Бога йдемо на поклон,
І отримуєм те, що бажаєм.
По-нов
ому одітий  полон.


vitaliyke

І холодно, і дощ, і в серці пустота

І холодно, і дощ, і в серці пустота...

Повз мене в церкву йдуть веселі люди,

Несуть заучені молитви до Христа,

Копійочку дадуть і все в них добре буде.

Чому ж мене гризе зневіри глупота?

Здається, що слідами йду Іуди.

Куди поділась та наївна простота,

Від Папи і ксьондза чекати чуда.

Натільним хрестиком прикрив свої думки,

За обрядовістю ховаю непокору,

Я б істину пізнав й служив їй залюбки,

Вже не лякає дим Содому і Гомори.

Мій шлях; піднесення чи крах?

Та вибирати маю змогу!

Або я на Землі нікчемний прах,

Або частинка Бога мого.


vitaliyke

Минуле і дупа.

Оригинал взят у vitaliyke в Диванна пассіонарність Галичини як предтеча нового порядку
Україна скоро рік як шукає відповідь на питання,  що робити далі,  коли ми  і АТО не провели.
Вже, здається, всі спробували заглянути в завтрашній день, але досі не всі можуть це зробити, як каже мер-боксер.
Спробуємо дати відповідь на виклики болючого сьогодення, спираючись на наукові доробки великих українських вчених.
Втім,  слово «великих» в даному випадку зайве, бо сама приналежність до українства вже символ величі, тому на далі будемо говорити «наших вчених».
До слова, я в дусі епохи обов’язково десь-щось  втулю  про ОУН-УПА, бо так мусить бути.
Отже, еволюціонізувавши до  Майдану, ми в своєму поступі стикнулись з неосвідченістю певного прошарку населення і почали їх  АТОшити, як кіборг тряпку. Верховний Гарант ще у травні звітував Майдану, що за тиждень - два східняків буде українізовано і вперед, з реформами і піснями до Європи.
Сидимо, значить, ждем побєди,  а шо би було не скучно, роздивляємось відоме фото зам міністра МВД Катерини Згуладзе-Глуксман.




Дивлюсь я на Глуксман, та й думку гадаю, а таки козацька влада наша, таки проукраїнська.
Самі поміркуйте -  вже маючи голову ВР Гройсмана, призначити на таку високу посаду Глуксман може тільки ярий идоненависник.
 Якщо антисемітам вдастся проштовхнути до керівництва держави ще Рабіновича – погромів не минути.


Read more...Collapse )

Політична ситуація у нас фантастична, люди заздрять самі собІ.
Цим пестунчикам долі вдалось пожити і при комунізмі, і при бандитизмі, а тепер і при фашизмі.
Уявіть щастя  людей совісті, яким треба було свого часу уникнути вступу в КПРС, не попасти на гачок принад капіталізму, а тепер уникнути відвідин бойовиків «Азова» чи ПС?
На свої очі бачити, як люди, що вчора гукали «Слава КПРС!», сьогодні волають «Комуняку на гіляку» - мрія будь якого письменника-фантаста чи практикуючого психіатра.
Кожний день життя не буденна рутина, а філософські розмірковування:


-       Чому при збільшенні кількості церков і капличок прямо пропорціонально збільшується кількість біснуватих?
Чи я сам нормальний чи вже?
Що таке в кінці-кінців нормальність?

А сама, сама родзинка битія в тому, що розумієш -  завтра може прийти якась інша, нова  ера.
Не здивуюсь, якщо це буде феодалізм, або рабовласництво, підстави так думати є.
А війну ми  виграємо, бо все зроблено правильно;
рів Тарути викопано, стіна Арсенія побудована, волонтери на піку активності, а в результаті - АТО і нині там.

Я розумію, що паркан Яценюка в порівняно з моїм парканом на дачі - не фортеця, але й наші дачні злодюги не рівня ватникам-алкоголікам. До речі, чому наш «кулявлоб» не віддав для потреб армії свій кулемет «Максим» з яким хизується на фото?
Не порядок!

1551745_10204897551711111_5197330652683654890_nhy
Деякі «ролс-ройси» попродавали і в АТО пішли.
Злі язики говорять, що то хороше вкладення капіталу за честь сидіти в одній залі з високоосвідченими і висококультурними депутатами.
Згадайте  тернополянина Барну, що закликав Раду разом крикнути тричі  «Путін-х...о!».
З таким сміливцем сидіти пліч-о-пліч  - честь велика.

barna
Справедливості ради треба визнати, що галичани Львову та Франківська тернопільських не дуже, той-во, поважают.
Вони в нас на правах молдаван до П’ємонту причислені, тому тернопільські дуже стараються бути «на рівні».
Раз ми розділили країну на правильних укропів і недолугих колорадів, то будемо послідовними.
Жителів Рівного чи упаси Боже Луцька називати западенцями не треба, то груба помилка.
Ми ж не рахуємо закарпатців українцями?

Та йдемо далі, зараз про інше, про економіку.
Стан української економіки загалом задовільний.Тепло.
Ледь гріє сонечко і своїми лагідними промінчиками грайливо заглядає в очі.
Крикливе вороння і безтурботні горобчики чигають небесною блакиттю, виглядаючи на проталинах залишки недавної осені.
Ген-ген в далині чутно вибухи антикорупційної війни, а там, за обрієм виблискують зеленими кольорами вкрадені Януковичем мільярди. На двір вийдеш, повітря свободи втягнеш і від задоволення аж очі заплющуєш.
Розплющиш, а долар вже знов скочив догори.

Ми нічого, терпимо, АТО закінчиться, і все нормалізується.

Чарівний дух Майдану з нами, і будь що буде!
Цей дух нашої свободи вже вилікував смертельно хворого Юрія, підняв з ліжка Юлю, перетворив радикального Олега на чоловіка, а решта, як у нас говорять «то ся зробит».
  Які-неякі реформи ми вже провели; СБУ стало філією ЦРУ, Нацбанк – підрозділ МВФ,
Байден залишив Яценюка прем’єром, в уряді майже  ні одного представника титульної нації,  та шо там казати…
Сам той Арсеній виявився сміливим чортякою, з Путіном на рівних розмовляє, мені здається, навіть деколи на нього покрикує.
А на вигляд ботанік – ботаніком, ну то таке, як люди кажуть:

 - Кроляча душа – потьомкі.

Інформаційну війну, гріх брехати, програємо.
Чому до цього часу не об’явлено  народу, що Чайковський український композитор і походить з роду козака Чайки?
  Чому до цих пір  русофільствує  Іван Франко? Чому в Івано-Франківську не знесений недавно встановлений пам’ятник Руській Трійці? Одне місцеве видання розродилося плаксивою історією, що в розкопаному бандерівському бункері дослідники знайшли екземпляр їхньої книги «Русалка Дністрова». Ото тУмани! Що та русалка має до бандерівської України, ви її читали?
То певне була криївка МГБ СРСР.
А нашим диванним пассіонаріям знаєте, як потрібна духовна підтримка?
Спираючись на роботи нашого вченого, тезки відомого діяча ОУН-УПА Лева Ребета, пана Гумільова я розробив теорію диванної пасіонарності.
(Таки втулив, як і обіцяв, про керівну і спрямовуючу роль націоналістичної партії)

Саме ця теорія дає відповідь на питання,чому;

колись були ми козаками , а нині стали кізячками


Спеціяльно, не  для галичан, пояснюю:
диванна пасіонарність - це бажання індивідуума змінити навколишній світ всупереч здоровому глузду.
До прикладу, скакання, пам’ятаєте? «Хто не скаче, той москаль!» - ефекту нуль, а здається - стаєш Людиною.
Дослідження показують, що найвище скачуть саме москалі, доказуючи немоскалям свою козацьку приналежність.
На доказ втрати здорового глузду виступають ватаги городян, що носять сільську вишиванку як брендовий   одяг.
Спершу геть полностью  пасіонарною робиться еліта і потім своїм прикладом заряджає широкі верстви.
Чи ви гадаєте, що приміром хорвати все життя були хорватами? Та ніколи, ті ж серби, тільки самоідентифікувались.
Чи ви гадаєте, що пан поляк все був істовим католиком? Ага, зараз, православні були ще не так давно, як остатні москалі.
Роля еліти дуже велика. От, приміром,  баронеса Кетрін Ештон була на Мінських переговорах в одязі, стилізованому під етностиль, і  дуже здивувалась, що Порошенко приїхав в костюмі, а не в вишиванці.


Звісно, вона не чекала зустріти там Путіна і Лукашенка в косоворотках, але наш мав би додуматись.
 Саме тому, я думаю, вона і не достала з сумочки печення, яке там беззаперечно було, і саме тому дані переговори не досягли бажаного успіху. Адже етнос характеризує однаковий стиль поведінки, який відокремлює його від інших етносів за принципом
«свій-чужий».  Свій - це сільський, народний, чужий – міський, хлюпик і мамин синок, не здатний навіть звалити пам’ятника, не те що змінити епоху.

До речі,  Лев Гумільов також був українець. Тут і досліджувати нема чого, раз тато Микола, а мама з католицької сімї,  то і професора Бебика не питай, то і Стецю карти в руки. Мінстець мав би вже всю Росію на Майдан вивести, не всі ж там прихильні до Кремля.
Як каже народна мудрість:

-        В  сімї не без укропу.
Пассіонарність треба піднімати з колін, перетворивши з диванної в дієву. Певна робота ведеться – факт.
Стукачество стало всенародним, це певний позитив, але не спинятись надосягнутому!

-        Пишучи доноси, ти допомагаєш суспільству! – ось лозунг нинішньої днини.

Не зрозуміло, правда, чого мовчить Європа і США. Та з їхніми можливостями, та з їхніми технологіями, та з їхнім надсучасним озброєнням, того Путіна ми би давно на коліна поставили. Від одного вигляду американського посла у нас коліна трусяться, то невже москаль не злякається пари-трійки  авіаносців у Чорному морі?
Безымянныйddd
Розжиріла Європа не розуміє, що ми на передовій боротьби за цивілізацію.
Не дарма один депутат-свободівець закликав йти будити Європу.
Той одвічний лицар, ще недавно гній на поле конями вивозив, а он яке глобальне мислення розбурхав у ньому Майдан!
Фактично призиваючи йти палити шини на Єлисейські поля, хлопака говорив про компліментарність між українцями та європейцями. Одного роду-племені, одинаково мислять, ментальність одна, а зійтись не виходить.
За тим же Гумільовим, наша влада створює химеру під назвою «Єдина Країна» і породжує антисистему.  Дозволю собі процитувати:

«Когда два разных этнических ритма накладываются друг на друга, – писав Гумільов, – возникает своего рода какофония, воспринимаемая людьми как нечто противоестественное, что в общем-то и правильно. Но тогда люди начинают не любить вмещающую их географическую среду, искать выхода при помощи строгой логики и оправдывать свою ненависть к миру, устроенному так неудобно».

Ви зрозуміли, «никогда мы не будем братьями». Та й вже досить нам виправдовуватись, досить!
Чому ми заперечуєм фашизм? Що в ньому поганого? Німці, наш ідеал расової чистоти і взірець європейскости, пройшли той шлях, і нам не треба соромитись. Фашисти у нас є, який-неякий ворог Сталін на Сході вимальовується, тільки фюрера нам дати, і пазл складається. На роль фюрера чудово Юля Володимирівна підходить.
Я думаю, вона ще пару підтяжок шкіри зробить і «Drang nach Osten».

 Можна як завгодно довго потішатись одне над одним, та справа лиш в лінії розмежування між «новим»  і  «совковим».  Питання лиш в тому, де вона пройде. Багато хто традиційно згадує Збруч, та я так не думаю.  А чому не в районі півострова Халкідіки, що у Греції? Всі передумови для того є, Гумільова читайте, пассіонарії ви наші диванні.

Хто не визначився з політичними пріоритетами – підказую, бандерівський бренд відходить в минуле як не самодостатній. Наші галицькі політики беруть вище:  на цьому тижні відкрили ще одну меморіальну дошку вояку дивізії СС-Галичина – молодці, чують куда повертає політичний флюгер. Не сумнівайтесь, вступайте до лав українських дивізійників, проклинайте жидів з москалями.
Ніякої демократії, паліть книги, бийте московських попів, зігуйте від душі, а якщо історія повернеться в другий бік, не біда.
Повернемось і ми з нею, адже нам не вперше, не звикати.

vitaliyke

(no subject)

Я перестал служить Заветам, как лакей.
Покорной воспротивился судьбе.
Презрев величие невидимых властей,
Иду по неизведанной тропе.

И не тащу беду я на горбе,
Проклятия не загоняют в гроб.
Не слышу ни монаха, ни ребе,
Моя свобода - сильный бог.

И бог мне не отец, и чёрт не брат,
Свободен в выборе не грешен, и не свят.
Не важно кто затеял маскарад,
Мы все умрем, но отменил я ад.

Вдыхаю полной грудью озаренье,
Лишь иногда хлестает страха бич.
Когда в не подходящее мгновенье,
Ударит в голову сомнения кирпич.

А если я усну и не проснусь?
Не встану утром я в реальности иной?
А если я другого мира не коснусь?
А может не играть с судьбой?

Что собственно познал, величие отказа,
Разгневанный паяц царю хамит?
А может быть от глупого екстаза,
Стаканчик лишний в голове шалит?

Но как-то всё не ясно и туманно,
И жизнь проходит, и решений нет.
То на евреев смотришь странно,
То Ветхий теребишь Завет.

Вот так я мыслею себя отчаянно терзаю,
О смысле бытия и силе пирамид.
Какой профит душе от рая,
Чем бог меня там удивит?

Нельзя всё выучить и знать, я это ощущаю…
А если истина, та плоть испепелит?
И Бог до времени меня оберегая,
Над сыном держит неведенья щит.


vitaliyke

Галицька казка. Переспівав поему Г. Гайне «Німеччина. Зимова казка» Микола Сміливий.

Аж ось відомий Чорний ліс,
Що В’ятрович заніс в аннали.
Аж ось класичні багна ті,
Що комусь могилою стали!

Його подолав тут один відчайдух,
Шухевич со рицарі дужі.
Український національний дух
Родився в цій калюжі.

Своїми білявими ордами тут
Не виграй Бандера бою —
Свободи нашої не було б,
Жили в Воркуті б з тобою.

У нашій Вітчизні мали б ми
Російською говорити.
В Одесі б самі  москальки жили,
Євреї біля корита.

Прем’єром був би якийсь Яценюк,
Жандармом якась там Згуладзе,
А маршалом був би якийсь Гелетей,
То  гірше, ніж Климпуш-Цинцадзе.

А другом у нас самий дядько Сем,
А не якась Грабавскайте,
Живемо заводами – не грабежем,
Гей, браття,  хутчіш наливайте.

Борці за правду йшли б у нас
На левів, гієн та шакалів —
В цирк, на арену, а не, як тепер,
На псів з жалюгідних журналів.

Один Нерон у нас би був,
Не тридцять шість Неронів.
Ми вени вріза;ли б собі, щоб спастись
Від рабства та шпіонів.

Ура! Петро наш  виграв бій,
І москалі  геть ушились.
Пуйло  з легіонами трупом поліг,
В Донбасі  ми залишились.

І нація ми, і все у нас є,
І мова повна приваби,
У них акушер, у нас пупоріз,
Як по-інакшому –  зрада!

Василько Шкляр письменник у нас,
Пише хороші балади
Про дурних москалів, а ще вчора він
Писав про статеві вади.

Щоправда, фільмів у нас нема
На рівні їх Голівуда,
Та й пес із ними, то пусте,
«Вечірній квартал» – наше чудо.

Великий Бандеро, ми вдячні тобі!
Недурно ж, повний блиску,
У Снятині пам'ятник ставлять тобі;
Я теж зголосивсь на підписку.

https://www.proza.ru/cgi-bin/login/page.pl

vitaliyke

(no subject)



Моє життя лиш спалах випадковості
І випаково став тим ким я є
Живу тепер в полоні загадковості
Як скінчиться воно, життя моє.

Не маю я небесної спадковості
Не дуже вірю у біблейні чудеса
Та дивна загадковість випадковості
Мої думки прямує в небеса.

Люблю. До втрати я свідомості
Мені дарована твоя краса
Невже і це причуда випадковості?
Чи не такі холодні небеса?

Хай за порогом вічної безкрайності
Мене розтопить зоряна роса
Та загадкова сила ірреальності
Хай милує тебе, моя краса.


?

Log in